01 квітня 2021 року внаслідок тяжкої хвороби зупинилось серце Ганни Василівни Баран, завідувачки кафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання.
Адміністрація і колектив Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К.Д. Ушинського висловлюють глибоке співчуття родині – Мирону Івановичу та Іванові Мироновичу з приводу тяжкої втрати – дружини й матері.
ГАННА АРСЕНИЧ-БАРАН
( 26.06.1970 р. – 01.04.2021р.)
Арсенич-Баран Ганна Василівна народилася 26 червня 1970 року в с. Нижній Березів Косівського району Івано-Франківської області. Закінчила Івано-Франківський педагогічний інститут імені Василя Стефаника. Працювала вчителем української мови та літератури в школах Косівщини. Від 1998 року живе в м. Чернігові.
Починала свою діяльність на посаді учителя ліцею №15 м. Чернігова, була запрошена на роботу методистом відділу суспільно-гуманітарних дисциплін. Згодом була призначена старшим викладачем кафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання, а від 2015 року й завідувала кафедрою філологічних дисциплін та методики їх викладання Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського, кандидат філологічних наук, доцент. Голова Чернігівської обласної організації Національної спілки письменників України.
Член НСПУ від 1998 року.
Автор поетичних збірок «Рушник на калині» (1997 р.), «Музика черемхи» (1998 р.), «Розквітлий глід» (2001 р.), «Тремтять гіацинти» (2003 р.), «Обнадію весною» (2005 р.), «Чарує буйнава весна» (2018 р.), прозових – «Під райськими яблучками» (2001 р.), «У понеділок все буде по-іншому» (2003 р.), «Як зайде місяць» (2005 р.), «Солодкі слова» (2010 р.), «Хіба буває багато любови?» (2019 р.) та романів «Тиха вулиця вечірнього міста» (2005 р.), «Радуйся, Невісто неневісная!» (2018 р.), «Муська» (2018 р.), понад 100 наукових статей з мовознавства, літературознавства та методики викладання української мови, упорядник антології української віршованої молитви ХІХ – початку ХХІ ст. «Молитва небо здіймає вгору» (2011 р.), укладач «Словника українсько-російських міжмовних омонімів» (2020 р.).
Лауреат обласних премій імені Михайла Коцюбинського та імені Леоніда Глібова.
Твори Г. Арсенич-Баран перекладені англійською, білоруською та вірменською мовами.
Остання робота – хрестоматія з літератури рідного краю (понад 1300с.) – підготовлена для забезпечення вивчення розділу шкільної програми з української літератури «Література рідного краю».
Великий працелюб, творча людина, мудрий керівник, талановитий викладач Ганна Василівна Баран користувалася любов’ю і повагою в колективі.
Її життя нагадує політ комети, яка, згораючи в стрімкому польоті, залишає слід у душах і серцях усіх людей, які мали щастя бути її колегами, працювати й творити поруч із нею.
Вона понад усе любила родину, Франківщину й Чернігівщину, серцем вболівала за Україну, була щирою патріоткою, відданою ідеї свободи, незалежності й процвітання рідної землі. Бачила її у весняному розмаї, відроджену, мирну й щасливу.
Світла пам’ять про нашу дорогу колегу житиме в наших серцях. Написані нею рядки завжди будуть надихати на добрі справи в ім’я України.
* * *
На весь світ закричу: ― Люблю!
Аж зірвусь на крихке фальцето.
Й буде затишно журавлю,
Як зірветься моя комета.
Бо відчує лукавий птах:
Я хотіла його впіймати,
А в кометі, що піде в прах,
Буде душа моя спочивати. (Г.Арсенич-Баран)
* * *
Вже весна збирає у букети зорі
І натхненно сипле на людські шляхи,
Обвіває вітер далі неозорі,
І прощає Вічність світові гріхи.
Заколише місяць тишу вечорову,
Все, що є найкращим, в світі зацвіте,
І земля одягне чарівну обнову,
І береза пишні коси розплете. (Г.Арсенич-Баран)