«Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмирає!» – слова Лесі Українки, які стали символом стійкості й незламності.
25 лютого 2026 року – ювілейна дата: 155 років від дня народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач, 1871–1913).
Невипадково саме в день народження видатної поетеси, драматургині, перекладачки та громадської діячки, яка стала символом національного духу, патріотизму, інтелекту, почали відзначати День української жінки, щоб підкреслити справжню роль жінок у розвитку національної культури.
Леся Українка народилася в 1871 році в Новограді-Волинському в інтелігентній та патріотичній родині, де культивували любов до української мови й культури. Її мати – письменниця Олена Пчілка, а дядько – відомий громадський діяч Михайло Драгоманов.
У ранньому віці Леся Українка була надзвичайно талановитою, допитливою й сильною особистістю, а її дитинство стало фундаментом для майбутньої творчості й громадської діяльності.
Свій перший вірш «Надія» Леся написала в 9 років. Це стало початком її літературного шляху. Через хворобу вона не відвідувала школу, але здобула блискучу домашню освіту – вивчала іноземні мови, музику, літературу. Володіла понад десятьма мовами. Леся чудово грала на фортепіано.
Дитинство на Волині сформувало її світогляд: краса лісів і річок надихала на поетичні образи, які згодом ожили в драмі-феєрії «Лісова пісня», яку Леся Українка написала за дванадцять днів. Вона вдосконалила жанр драматичної поеми, вивівши українську літературу на європейський рівень.
Леся Українка – авторка дванадцяти поем, понад сорока прозових і драматичних творів, двохсот сімдесяти віршів, близько тисячі листів, публіцистичних статей та перекладів світової класики.
25 лютого в Україні дедалі більше утверджується неофіційне, але символічне свято – День української жінки (День українки). Образ Лесі Українки уособлює силу духу, боротьбу за права жінок і розвиток української літератури.
День українки поєднує минуле і сучасність: від княгинь до сучасних героїнь науки, культури та фронту. А ювілей Лесі Українки – це нагадування, що українська жінка завжди була і залишається носієм незламності, творчої енергії та національної гідності.